Свобода, за визначенням інтернет ресурсу «Вікіпедія», – це можливість здійснювати вибір на основі власних бажань, інтересів та цілей, спираючись на знання про об’єктивну реальність.
Водночас Декларація прав і свобод людини і громадянина, підписана у 1789 році у Франції, містить наступне тлумачення: «Свобода – можливість робити все, що не наносить шкоди іншому. Таким чином, втілювати свої природні права в життя людина може лише до тих пір, поки не порушує меж, поки не заважає робити те ж саме іншим людям (членам суспільства). Обмеження ці можуть бути визначені лише законом».
Автор Емма Піньковська у главі «Свобода» з книги «Детектор лестощів» акцентує, що важливим елементом досліджуваного поняття в усіх випадках є безумовна покора законам і загальнолюдським нормам моралі. А розумна людина здатна встановити ще й внутрішню межу, поза якою знаходиться вседозволеність.
Якість та чистота життєвого простору людини прямо залежить від якості її бажань та вміння керувати ними (культура бажань). Важливо не бажати собі більше, ніж потрібно, але й не менше, ніж можна. Послідовність «ХОЧУ – МОЖУ – ПОТРІБНО» ілюструє взаємозв’язок між сумірністю власних сил, можливостей і вмінь з доцільністю бажань. Отже, свобода не визначається можливістю переступити межі дозволеного. Це в першу чергу повна одноосібна відповідальність за власні слова, дії та спонукання. Тому свобода починається з самодисципліни (1).
Внутрішня свобода досягається шляхом самооцінки, самоаналізу та самокорекції. Тож автор пропонує розглянути фактори несвободи і визначити, у чому людина, що мислить розумно і вільно, застоялася? (1, с. 420).
Власна несвобода пояснюється браком працьовитості, невмінням управляти власними бажаннями (низький рівень розвитку культури бажань), відсутністю навичок самоаналізу, при наявності хитрощів та лестощів самому собі.
Обмеження свобод може бути в наступних формах:
полон – на війні;
наручники – під час бійки;
закон – в роботі;
режим – при оздоровленні;
ритм – у навчанні;
ціль – у творчості (уніфікація праці);
сенс – для самовдосконалення.
Усі ці обмеження покликані для того, щоб сили людини спрямовувалися на миротворчість та формування доброчесних поглядів (1, с. 421).
Здатність мислити логічно, співставляти факти, інформацію та аналізувати їх означає неможливість захопити в полон людину, що мислить розумно, при умові її законослухняності.
«Свобода, як і щастя, – це коли ти любиш те, що робиш, але при цьому робиш тільки те, що любиш», – зазначає автор (1, с. 421).
Автор наголошує на тому, що відсутність сили волі для управління власними бажаннями призводить до залежності і покірності волі інших. Законослухняність, помірність, цілеспрямовані обмеження – надійний захист від потрапляння до несвободи та залежності (1, с. 422).
Література
- Пиньковская Э. А. Серия книг «Спаси и сохрани». Том 3. «Детектор лести». Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2013. 436 с. + 3 таблицы.