Т.В. Черкашина
професор кафедри педагогіки та освітнього менеджменту
Комунальний навчальний заклад «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради», доктор педагогічних наук.
Однією із актуальних проблем у системі вітально-аксіологічних орієнтирів, зумовлених суспільним запитом в період соціокультурних змін є практика партнерства, зокрема суб’єктів освітньої діяльності.
Конкретизація наукових підходів з дослідження проблеми партнерства в частині комунікацій суб’єктів освітньої діяльності (міжособистісних, професійних, соціальних тощо) на загальнонауковому методологічному рівні, обумовлює наступні змістові концепти:
• усвідомлення партнерства як найбільш адекватної, до викликів сучасності, форми педагогічної взаємодії, ґрунтованої на взаєморозумінні, взаємодовірі, взаємоповазі та взаємозбагаченні її учасників, спрямованою на розвиток можливостей з самоствердження, самоактуалізації та самореалізації особистості, як динамічної системи, яка виводить її на новий якісний рівень світобачення, світосприйняття;
• трактування партнерства як свідомої, внутрішньої, неперервної роботи над собою кожного суб’єкта освітньої діяльності як відображення вищого рівня саморуху до самовдосконалення, як ціннісно-вмотивованого вміння самостійно визначати концепцію індивідуальної траєкторії саморозвитку, цілеспрямованого особистісно-професійного зростання на засадах акмеологічного, аксіологічного, компетентнісного, культурологічного, антропологічного, особистісно-орієнтованого, системного, цілісного, діяльнісного, синергетичного підходів;
• інтерпретацію партнерства як цілісної нелінійної системи з ціннісно-смисловою мотивацією суб’єктів освітньої діяльності до самопізнання та самовдосконалення, досягнення більш високого рівня комунікативної культури, вміння приймати самостійні рішення, базовані на взаєморозумінні та взаємодовірі, формування позитивного, логічного, конструктивного, проектного мисленням, підвищення якості ментальної працездатності, спрямування до позитивних самозмін, оволодіння технологіями ґрунтовного аналізу напружених педагогічних ситуацій та контактів повсякдення, об’єктивації самооцінки особистісно-професійних досягнень та поразок, оптимального індивідуального стилю та інтуїтивних осяянь. В контексті розгляду, критеріальні показники партнерської взаємодії, типізуються за інтегративною характеристикою комунікативної культури розумно мислячого суб’єкта освітньої діяльності, здатного генерувати й проваджувати в освітнє середовище духовно-моральні установки кращих здобутків людського розуму й волі.
Акцентуючи зміст партнерських взаємодій як інтеріоризáцію, тобто якісний перехід від зовнішніх (реальних) до внутрішніх (ідеальних) дій [6], розглянемо технологічний аспект побудови індивідуальної траєкторії з вдосконалення комунікативної педагогічної культури за узагальненими показниками рівневих характеристик ментальної працездатності, вміння слухати співрозмовника, здатністю до трансформування думок, слів, дій у форматі культури незгоди [2].
Основні закономірності і правила комунікацій суб’єктів освітньої діяльності в форматі партнерства, відповідно до сучасних соціонормативних вимог освітнього середовища регламентуються відповідною законодавчою базою, зокрема духовно-моральними законами, такими як причинно-наслідкові зв’язки, свобода вибору, ієрархії, дзеркального відображення, магнітного тяжіння, аналогії, доцільності, співмірності, вибору головного [2; 3; 4].
У параметрах зазначених законів досліджується динаміка підвищення рівня комунікативної культури в функції партнерської діяльності і спілкування (види і засоби). Результатом системної діяльності, як правило, є створення якогось ідеального чи матеріального продукту (думок, ідей, висновків чи предметів, засобів праці тощо); наслідком спілкування стає або взаємне збагачення, або збіднення особистісних якостей партнерів-комунікаторів в силу системного впливу один на одного (позитивний особистісний приклад партнера-комунікатора або негативний). Якість діяльності та спілкування, як взаємозалежні компоненти комунікативної культури, обумовлюються рівнем ментальної працездатності: ментальною працьовитістю (низький рівень, формат мислення «я і вони»), ментальною самостійністю (середній рівень, формат мислення «вони і я» ), ментальною самодостатністю (високий рівень, формат мислення «вони + я»). Свідоме застосування комунікативних законів в педагогічній практиці створює синергетичний ефект у внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язках комунікаторів-партнерів в частині взаєморозуміння, взаємоповаги, взаємодовіри, сприяє зростанню ментальної активності, розвитку позитивного, логічного, конструктивного, проектного мислення в форматі «ми», цілеспрямованій інтеграції знань та умінь в ментально-чуттєвий досвід особистих подолань, перешкод та труднощів повсякдення з реалізації освітніх цілей та завдань.
Характерною ознакою комунікативної культури є вміння слухати і чути співрозмовника-партнера, розуміти зміст того, що відбувається, аналізувати причини і характер міжособистісних стосунків, усвідомлювати власні помилки, прорахунки, не засуджувати дії комунікатора, в разі виникнення непорозуміння чи будь-якого напруження у комунікативному контакті, вислухати факти і аргументи на користь тверджень опонента, проявити культуру незгоди і в тактовної формі завершити діалог, якщо в ньому відсутнє взаєморозуміння.
Нижче подана таблиця 1 дає змогу (за технологією самотестування) визначити своє вміння спілкуватися, слухати, чути, розуміти співрозмовника, з’ясувати рівень партнерських стосунків.
Таблиця 1
Вміння слухати співрозмовника [1]
№ Характер спілкування Емоційна реакція
1. Заперечую, і нічого не чую Агресивність
2. Перебиваю, відпускаю шпильки Непримиренність
3. Парирую, доводячи, в чому не правий співрозмовник Нетерпимість
4. Парирую, насолоджуючись своєю дотепністю Самозакоханість
5. Слухаю свої доводи, милуючись власною логікою Поблажливість
6. Слухаю доводи співрозмовника Зацікавленість
7. Слухаю, вчусь як треба вести бесіду Шанобливість
Зрозуміло, що змістовно 6-7 варіант поданої таблиці, засвідчує вміння вдумливо слухати співрозмовника-партнера, володіти собою, своїми бажаннями, емоціями, думками, демонструє усталеність вольового, емоційного, ментального імунітету у надскладних комунікативних ситуаціях і контактах.
Такого роду вміння досягаються внаслідок універсального застосування знань про категорії «зла у добрі» і «добра у злі» в повсякденній педагогічній практиці і проявляються у вигляді культури незгоди. Акцентуємо на тому, що зміст культури незгоди полягає в адекватному ставленні до негативних проявів в характері або діях комунікатора-партнера за духовно-моральною настановою «на добро відповідай добром, а на зло – по справедливості», а от до особи, як такої за правилом «чини з іншим так, як ти хотів, щоб чинили з тобою». Отже, негативне ставлення до певних проявів комунікатора-партнера, носієм яких він виступає, не поширюється на ставлення до нього в цілому як до людини.
Ефективне трансформування думок, слів та дій досягається, зокрема за технологією ступенево-поступового руху у відповідності до показників низького, середнього, високого рівнів формування культури незгоди (таблиця 2).
Таблиця 2
Трансформування думок, слів, дій у форматі культури незгоди [4]
Прояви Рівневі показники
Відсутність культури незгоди Культура незгоди
Низький рівень Середній рівень Високий рівень Низький рівень Середній рівень Високий рівень
Як ти думаєш Ворог Супротивник Суперник Критик Опонент Рецензент
Як говориш Образливо Принизливо Саркастично Іронічно Жартівливо Шанобливо
Як чиниш Мстиш
(війна) Шкодиш
(конфлікт) Судишся
(сварка) Бойкот
(образа) Переко-
нуєш
(змагання) Дякуєш
(узгодження)
Дотримуючись закону аналогії, за результатами порівняльного аналізу повторюваних комунікативних педагогічних ситуацій, особливо конфліктних, напружених, нестандартних, набувається та усвідомлюється індивідуальний досвід поразок та перемог, що забезпечує підвищення рівня культури незгоди в умінні поступатися в суперечці, проявляти терпіння, розуміння, дружелюбність, відповідальність, скромність в партнерських взаємодіях, рішучість у прийнятті ефективних педагогічних рішень, адекватних ситуації.
Слід підкреслити, що володіння комунікативною культурою, зокрема культурою незгоди, дозволяє педагогу психологізувати методи навчання, налагодити з учасниками педагогічного партнерства більш проникливий душевно-духовний контакт на рівні взаємодовіри, взаєморозуміння, взаємоповаги.
Отже, культура незгоди як інтегративний продукт позитивних самозмін засвідчує рівень сформованості ментальної культури, її структурно-змістових складників: культури пам’яті, бажань, емоцій, почуттів, спонук, думок, виражається культурою прийняття доцільних, педагогічно значущих рішень та сумірних за силами педагогічних дій учасників партнерської співпраці.
Узагальнені характеристики (таблиця 3) за технологією порівняльного самоаналізу дозволяють виявити особистий рівень ментальної працездатності суб’єкта освітньої діяльності за показниками низького, середнього, високого рівнів.
Таблиця 3
Характеристика рівнів ментальної працездатності [5]
Рівневі показники Рівневі характеристики
Низький рівень Середній рівень Високий рівень
Ментальна працездатність Ментальна працьовитість Ментальна самостійність Ментальна самодостатність
Ментально-часові характеристики Самоаналіз «після» комунікативної події Самоаналіз «під час» комунікативної події Самоаналіз «до» можливої комунікативної події
Формат мислення Уміння упорядковано думати у форматі «я + вони» Уміння роздумувати системно у форматі «вони і я» Уміння уніфіковано усвідомлювати у форматі «вони + я»
Якість дій Стан бадьорості
(уміння програвати в нештатній ситуації) Стан активності (готовність розпочати спочатку вирішення нештатної ситуації) Стан радості (здатність йти вперед, усвідомлюючи зміст нештатної ситуації)
Акцентуємо на тому, що системний самоаналіз ментальної працездатності за ментально-часовими характеристиками сприяє подальшому розвитку вміння бачити власні помилки в минулому, сформовані доброчинності та недоліки в сучасному, перспективу набуття чеснот в прийдешньому у педагогічній практиці партнерства.
Об’єктивація самооцінки думок, слів, дій у форматі культури незгоди, як похідної системного самоаналізу, сприяє формуванню характеру стійкого до беззаконних дій, аморальних вчинків, безглуздих слів, спрямовує суб’єкта освітньої діяльності до подальшого підвищення рівня комунікативної культури у партнерських взаємодіях.
Отже, зміст формули партнерської співдружності з вирішення освітніх цілей і завдань може мати вигляд:
Позитивне осмислення + Стримані емоції = Дружні почуття
Дружні почуття + Помірні бажання = Благородний вчинок
Благородний вчинок + Добра пам’ять = Доброзичливий характер
Дружні почуття + Благородний вчинок + Доброзичливий характер = щаслива доля [4].
Опанування якісно новим рівнем ментального розвитку дає змогу педагогу як суб’єкту взаємодії партнерської співдружності неупереджено та цілеспрямовано судити, зціляти, навчати себе сам, удосконалювати свій розум і душу, збагачувати свій внутрішній світ духовними надбаннями милосердям, співстражданням, любов’ю, сприймати зміст поняття «культура» в первісному його розумінні: в триєдності природи, розуму, краси.
Систематизований ресурс знань про себе як передумови подальшого особистісно-професійного самовдосконалення, підвищення рівня комунікативної культури, продуктивного вирішення перспективних педагогічних завдань в форматі позитивного, логічного конструктивного мислення «вони + я», засвідчує спільність і неподільність поглядів, інтересів, спрямувань учасників педагогічного партнерства, об’єднаних ідеєю гуманізму.
Список рекомендованих джерел:
1. Євтух М. Б., Піньковська Е. А., Черкашина Т. В. Методики особистісно-професійного самовдосконалення суб’єкта педагогічної діяльності на засадах самопізнання : навчально-методичний посібник : для педагогічних працівників. Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2015. 400 с.
2. Євтух М. Б., Черкашина Т. В. Педагогічна система самопізнання та особистісно-професійного самовдосконалення : підручник : для педагогічних працівників. Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2017. 348 с.
3. Пиньковская Э. А. Серия книг «Спаси и сохрани». Том 1. «Кто ты?». Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2011. 814 с.
4. Самопізнання і самовдосконалення в схемах, формулах, таблицях: навчально-методичний посібник / за загальною редакцією Е. А. Піньковської, Т. В. Черкашиної. / Укладач А. В. Аносова. Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2018. 152 с.
5. Черкашина Т. В. Сучасні педагогічні практики: педагогічна система самопізнання і особистісно-професійного самовдосконалення: навчально-методичний посібник : для педагогічних працівників. Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2019. 162 с.
6. Філософський словник соціальних термінів: Вид. 3-є, доп. Харків: Р.И.Ф., 2005. 672 с.
7. Шевченко Г. П., Євтух М. Б. та ін. Словник-хрестоматія педагогічних понять : Навч. посіб. Луганськ, 2004. 271 с.