Северинчук Л. А.
Важливим напрямком підтримки стабільного функціонування сім`ї як соціального інституту в період соціокультурних змін є підготовка молоді до подружнього життя та створення родини, формування в неї культури родинних взаємин.
Зміст і напрями родинного виховання та питання підготовки молоді до створення сім`ї досліджували науковці: Т. Алексєєнко, О. Докукіна, Л. Канішевська, В. Кириченко, Г. Ковганич, Т. Кравченко, І. Мачуська, О. Мельник, В. Омеляненко, В. Постовий та інші вчені.
Аналізу наукової літератури дозволяє зробити висновок, що проблема формування культури родинних взаємин молоді є актуальною. Подальшого дослідження потребує моральний аспект зазначеної проблеми з врахуванням соціокультурних змін, що відбуваються в сучасному суспільстві.
Поняття «культура родинних взаємин» включає норми, правила, принципи міжособистісної взаємодії між членами родини відповідно до загальнолюдських, морально-духовних цінностей.
Виховання культури родинних взаємин передбачає набуття сукупності усталених морально-духовних і соціально значущих якостей особистості, необхідних для позитивних родинних комунікацій. Зазначене можливе лише за умови здійснення системного дослідження індивідуального ресурсу сил (пам`яті, бажань, емоцій, почуттів, думок), особистісних якостей та трансформації їх в позитивні, тобто самопізнання [1, с. 23]. Вивчаючи себе, особистість прагне до гармонії у стосунках, визначає у собі, а не в інших, причини виникнення непорозумінь у сім’ї (за принципом «все в тобі»), намагаючись перед усім трансформувати власні негативні якості у позитивні, які слугують фундаментом для формування культури родинних комунікацій.
Розглянемо окремі базові морально-духовні якості особистості, необхідні для формування культури родинних взаємин молоді.
Запорукою гармонії у родині, безперечно, є любов кожного її члена один до одного.
Розглянемо зміст поняття «любов» в контексті досліджуваної проблеми.
Відповідно до Словника української мови, любов – це почуття глибокої сердечної прив’язаності до кого-, чого-небудь [2, с. 564].
Вважаємо, що зазначене поняття нівельоване в сучасному суспільстві, тому у процесі підготовки молоді до подружнього життя та створення сім`ї необхідно зосередити увагу на тому, що слід відрізняти почуття любові від інтересу, симпатії, флірту, захоплення, закоханості, пристрасті, тим паче, сексуальних стосунків [3, с. 272]. Відсутність розуміння того, що любов починається з миролюбності, правдивості, вдячності та відповідальності у стосунках призводить до конфліктів між подружжям, між батьками і дітьми, а в крайніх випадках і до агресії та насилля. Загалом, справжня любов у родині передбачає миролюбиве та терпеливе ставлення до інших членів сім`ї, взаєморозуміння, прощення один одному недоліків та помилок, милосердя та співстраждання до своїх близьких у складних ситуаціях [3, с. 268]. Така любов набуває якості жертовної та, на відміну від суто егоїстичної, відображає вміння та готовність ставити інтереси інших членів родини над своїми, жертвувати своїм часом, грішми, силами, вміннями заради блага сім`ї. Справжня любов побудована на щирості та повній довірі один до одного. Вона проявляється вдячністю за працю інших членів родини, а також повагою до їх інтересів та захоплень. Не викликає сумніву, що така любов між усіма членами сім`ї є необхідною і достатньою умовою високого рівня культури родинних взаємин.
Наступною важливою якістю, необхідною для створення стабільної сім`ї, є відповідальність. Вона передбачає вимогливість кожного члена родини, в першу чергу, до самого себе, підвищення рівня особистої культури, усвідомлення свого внеску у створення миру, затишку, достатку у сім`ї, народження і виховання потомства, здорового як фізично, так і психічно.
Формування відповідальності неможливе без знання своїх прав та обов`язків у родині. Розподіл обов`язків у сім`ї повинен ґрунтуватися на принципі «кожний за здібностями та за можливостями». Старші у сім`ї (батьки, старші діти) мають більше прав, але й більше обов`язків, ніж молодші (діти). Для забезпечення успішної організації життєдіяльності та стабільного функціонування сім`ї необхідне дотримання принципу ієрархії у стосунках між членами родини, який передбачає повагу та слухняність молодших старшим. Молодші прислухаються до думки старших, виконують доручені їм завдання, щоб старші могли вирішувати більш вагомі питання, повноцінно виконувати свої обов`язки із забезпечення сім`ї всім необхідним, включаючи задоволення потреб молодших [3, с. 238]. Тільки за цієї умови родина є стабільною відповідно до духовно-моральних норм традиційного укладу сім`ї та витривалою, навіть у період соціальної кризи у суспільстві. Але найважливіше завдання для батьків (вихователів, педагогів) – навчитися самим та навчити дітей зусиллями своєї волі долати власні недосконалості, і як наслідок, управляти самим собою. Така особистість стає самодостатньою, творчою, гуманною.
Вміння керувати власними бажаннями та емоціями, своїми пристрастями є проявом справжньої свободи ососбистості. Адже свобода – це не вседозволеність, як часто розуміють це поняття, не потурання своїм шкідливим чи непотрібним звичкам, це особиста відповідальність за спільну справу, а в контексті досліджуваної проблеми, за благополуччя своєї сім`ї.
Визначити рівень культури родинних взаємин, тобто з`ясувати, за якими правилами, нормами, принципами живе сім`я, можна проаналізувавши існуючі в ній традиції (стосовно побуту, спілкування, дозвілля тощо). Слід акцентувати, що у значної кількості сучасних сімей культивуються шкідливі звички та традиції (вживання алкогольних напоїв, тютюнопаління, використання нецензурної лекси у спілкуванні). Тому популяризація здорового способу життя, сімейних цінностей, формування культури родинних взаємин в наш час набуває особливо важливого значення. Як зазначає Е. Піньковська, молода сім`я повинна свідомо творити сімейні традиції, які з одного боку, враховували б смаки, інтереси, захоплення усіх членів родини, а з іншого – оберігали їх фізичне і психічне здоров`я [4, с. 189].
Таким чином, засвоєння молоддю норм культури родинних взаємин, оволодіння методикою самопізнання з метою формування морально-духовних якостей сприяє зміцненню сім`ї як соціального інституту та зміцненню генофонду нації.
Перспективу подальших наукових досліджень вбачаємо у розробленні та включенні до програм з піготовки молоді до сімейного життя самодіагностичних методик з метою пізнання і вдосконалення індивідуального ресурсу особистісних якостей, необхідних для створення гармонійної сім`ї.
Література
- ЕвтухН. Б., Пиньковская Э. А., Черкашина Т. В. Методики личностно-профессионального самосовершенствования субъекта педагогической деятельности на основе самопознания : учебно-методическое пособие : для педагогических работников / Н. Б. Евтух, Э. А. Пиньковская, Т. В. Черкашина. – Черкассы: Издатель Чабаненко Ю. А., 2016. – 406 с.
- Словник української мови. В 11 т. Т. 4. – К.: Наук. думка, 1973. – 840 с.
- Пиньковская Э. А Спаси и сохрани: в 3-х т. Том 1 : «Кто ты?» / Э. А. Пиньковская. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2011. – 814 с.
- Пиньковская Э. А. Духовное материнство / Э. А. Пиньковская. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2013. – 188 с.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції
«Соціально-гуманітарні дисципліни: напрямки наукового пошуку» (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 12 квітня 2016 р., м. Дніпропетровськ)