ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

 Схвалено

науково-методичною радою Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів

Протокол № 5 від 23.06.2011 

ПРОГРАМА

ФАКУЛЬТАТИВНОГО КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»

(10-11 КЛАСИ)

Укладачі:

Пєтушкова Лариса Антонівна,

завідуюча центром практичної

психології і соціальної роботи,

Аносова Анастасія Вікторівна,

методист центру практичної

психології і соціальної роботи

 Біла Церква

2011
Пояснювальна записка

Сучасні тенденції соціального прогресу визначають чітку орієнтацію суспільної свідомості на гуманізацію всіх сфер життя і діяльності суспільства, в тому числі й освіти. Школа стає місцем відкритого спілкування, соціально-психологічний клімат у закладі сприяє особистісному розвитку вихованців, учнів, педагогічних працівників, адміністрації, батьків.

В основу гуманістичної педагогіки закладено принципи Карла Рождерса, а саме: акцентувати увагу на особистісних інтересах і прагненнях учнів; заохочувати навчальні успіхи дітей, а не вказувати на їхні недоліки; навчання має бути емоційним, а не лише інтелектуальним процесом; допомагати кожній дитині в процесі навчання відкривати себе, свої можливості; робити навчальні завдання творчими; виховувати творчу сміливість учнів, організовувати спільну творчу діяльність дорослих (учителя, батьків) і дітей.

Відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Одними із завдань освіти є збереження й  зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів (вихованців). Основними аспектами психічного здоров’я вчені визначають такі: позитивне відношення до себе, оптимальний розвиток, самоактуалізація особистості, психічна інтеграція, особистісна автономія, реалістичне сприйняття оточення, вміння адекватно впливати на оточення.

Сучасна система освіти має створювати умови для максимальної реалізації активності, самостійності, ініціативності учнів у навчально-виховному процесі.

Суттєву роль у гуманізації закладу освіти відіграє психологія. Основною ідеєю гуманізації освіти є введення курсу «Психологія» як навчального предмета, який за своїм змістом, методами і засобами може надати учням найбільш адекватний інструмент для отримання знань про людину, створити умови для розвитку суб’єктивної творчості учня й пізнання самого себе.

Програма курсу «Психологія» побудована на засадах особистісно зорієнтованої освіти, адже у процесі вивчення основних понять предметом обговорення є не сторонній предмет, а безпосередньо особистість самого учня. Важливим моментом вивчення психології є не лише знайомство з особливостями інших людей, соціуму, а пізнання самого себе, свого власного емоційного стану, свого ставлення до світу, своєї поведінки. Основною метою вивчення курсу психології у закладах освіти є допомога учням стати більш творчими, соціально адаптованими, сформувати базу їхніх внутрішніх ресурсів.

Мета програми – розвиток компетенцій учнів у галузі людинознавства, формування вміння конструктивної взаємодії з оточуючим світом та іншими людьми.

У процесі вивчення психології ми не ставимо за мету вивчення основних понять предмета (набуття понятійних знань). Старшокласникам,  для яких характерні постійні питання «Хто я?», «Який я?», теоретичні поняття з психології мають меншу цінність порівняно з життєвими знаннями, уміннями себе вести в тій чи іншій ситуації. Навчальний курс містить основи психологічних знань про себе і про інших, розвиває навички психологічної та фізичної саморегуляції, формує психологічно вірні уявлення про шляхи подолання проблем у спілкуванні, знайомить учнів із багатством внутрішніх станів і переживань людини.

Завдання програми:

• змотивувати учнів до максимальної самостійності, сформувати прагнення до самоаналізу, самовдосконалення;
• сформувати навички конструктивного вирішення проблем;
• розвинути самоповагу і повагу до інших;
• сформувати вміння досягати успіху;
• навчити учнів оцінювати власні сильні і слабкі сторони особистості;
• розвинути здатність виражати власні почуття, давати і отримувати зворотній зв’язок;
• сформувати вміння відстежувати результати власного розвитку, самовдосконалення;
• навчити учнів планувати свій час, визначати пріоритети, життєві перспективи, приймати рішення;
• сформувати навички роботи в команді.

Структура програми передбачає 4 частини:

Розділ 1.  Подорож у світ психології

Знайомство з предметом психології. Наука про душу: від минулого до сьогодення (міфологічний, античний, феодальний період, період епохи Відродження). Психологічні школи та напрями. Філософські основи психології як науки.

 Загадкові явища психіки. Гіпноз, види гіпнозу і його вплив на людину. Біологічний годинник.  Сон як необхідна умова життєдіяльності людського організму. Інтуїція та логіка.

Очікувані результати: мотивація учнів до вивчення предмета. Учні повинні знати основні періоди розвитку науки психології, володіти інформацією про загадкові явища психіки, біологічний годинник, про сон як необхідну умову життєдіяльності людського організму.

Учні повинні вміти аналізувати власну поведінку, емоційний стан, пояснювати загадкові явища психіки, визначати свій біологічний годинник.

Розділ 2.  «Я-особливий»

Поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність» та співвідношення між ними. Психологічна структура особистості: спрямованість особистості як один з компонентів загальної структури особистості; система здібностей, що забезпечує успіх діяльності; характер або стиль поведінки людини в соціальному середовищі; «Я»-утворення самосвідомості особистості. Образ «Я». Самооцінка. «Я-концепція».

Індивідуально-психологічні особливості особистості. Темперамент.  Загальне поняття про характер: риси характеру, структура характеру (спрямованість особистості, система ставлень особистості; інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру). Цілісність, визначеність характеру.

Види здібностей (загальні, спеціальні). Ступені розвитку здібностей. Обдарованість, талант, геніальність.

Відчуття. Увага. Види, властивості уваги. Загальні рекомендації з розвитку уваги в учнів.

Уява. Види, типи, процеси уяви. Мрія як особливий вид уяви.

Пам’ять. Процеси, види пам’яті.  Індивідуальні особливості пам’яті. Засоби розвитку пам’яті. Умови успішного запам’ятовування.

Мислення. Види мислення: наочно-дійове, наочно-образне,  словесно-логічне, теоретичне, практичне, творче. Розумові дії та операції мислення. Індивідуальні особливості мислення. Особливості розвитку мислення в підлітковому та старшому шкільному віці. Рекомендації щодо розвитку творчого мислення.

Емоційно-вольова сфера. Емоції та почуття. Роль почуттів у житті людини. Емоційний процес. Форми переживання почуттів. Емоції. Види емоцій. Зв’язок емоцій з психічними процесами.

Воля. Вольовий акт. Вольові процеси. Вольова поведінка. Вольові якості, що створюють умови  для успішної діяльності. Характеристика вольових процесів.

Стрес. Короткочасні й довгострокові стресори. Стадії загального адаптаційного синдрому (реакція тривоги, фаза опору і фазу виснаження). Причини виникнення стресу. Психологічні захисти: витіснення, проекція та ідентифікація. Аналіз негативних емоцій. Техніки конструктивного вираження власних негативних емоцій.

Люди з особливими потребами. Інклюзія.

Джерела активності особистості в різних психологічних теоріях. Інстинкти як рушійна сила поведінки (З. Фрейд). Потреби  як  джерело  активності  людини:  потреби  в  досягненні  досконалості (А. Адлер), цілісності  і єдності (К. Юнг), уникнення  ізоляції від оточуючих, встановлення зв’язків (Е. Фромм), потреби в самоактуалізації (А. Маслоу) тощо. Класифікація потреб. Мотив як опредмечена потреба, спонукання до активності.

Очікувані результати: учні повинні знати поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність» та співвідношення між ними; загальне поняття про темперамент і характер, пізнавальні процеси, мотив і мотивацію.

Учні повинні вміти оцінювати себе як неповторну унікальну особистість, визначати свої індивідуально-психологічні особливості, риси характеру; здібності; особливості власної пізнавальної сфери, провідну сенсорну систему; вміти розпізнавати емоційні стани іншої людини і власні, контролювати негативні емоції, толерантно ставитися до людей з особливими освітніми потребами. Знаходити джерела для власної активності, будувати програму дій на майбутнє.

Розділ 3. Я у групі

Спілкування та його роль у житті людини. Структура, засоби, функції спілкування. Активне слухання – умова успішного спілкування. Ефективне спілкування. Засоби успішного спілкування: вербальні і невербальні. Форми спілкування: ділове спілкування, публічний виступ. Бар’єри у спілкуванні. Культура спілкування. Мистецтво компліменту.

Групи і колектив. Поняття групи. Ознаки і критерії групи. Класифікація і структура груп. Успішна комунікація у групі.

Колектив як група високого рівня розвитку. Моделі розвитку, функції, структура колективу. Стадії зрілості колективу. Соціометрична структура. Негативні явища у колективі. Мобінг.

Конформізм: причини, види, наслідки. Роль конформізму у нашому житті. Нонконформізм.

Лідерство і керівництво. Компетентність лідера. Емоційний інтелект та емоційна компетентність. Стилі лідерства. Лідерство у підлітковому віці.

Види групового впливу. Соціальна фасілітація. Соціальне ледарство. Деіндивідуалізація. Групова поляризація. Групове мислення. Вплив меншості.

Психологія конфлікту. Функції конфліктів (конструктивні та деструктивні). Види конфліктів. Основні типи конфліктів. Структура і динаміка конфлікту: конфліктна ситуація, предмет конфлікту, інцидент. Фази протікання конфлікту (за А.М. Ішмуратовим). Причини конфлікту. Стратегії поведінки в конфлікті. Стилі конфліктної поведінки. Основні тактики поведінки в конфлікті (тактики впливу).  Чин­ники вибору стратегії поведінки в конфлікті. Основні стилі вирішення конфлікту  (сітка Томаса-Кілмена).

Різновиди психологічного впливу. Основні способи взаємовпливу: переконання, спонукання, примус, осуд, вимога, наслідування, навіювання.

Сумісність людей. Види сумісності: фізична, психофізіологічна, соціально-психологічна та психологічна. Внутрішньоособистісний та міжгруповий конфлікт. Риси характеру, особливості поведінки, властиві конфліктній особистості. Конфліктуючі та конфліктогенні типи конфліктних особистостей (В. Сперанський): демонстративна особистість, ригідна особистість, некерована особистість, педантична особистість, раціональна особистість, безвладна особистість. Бар’єри характерів і різних темпераментів.

Очікувані результати: учні повинні знати структуру, засоби, функції спілкування; поняття групи, колективу, лідерства і керівництва; психологію конфлікту: функції, типи конфліктів, структуру і динаміку, фази протікання конфлікту; стратегії поведінки в конфлікті; стилі конфліктної поведінки; різновиди психологічного впливу; види сумісності людей.

Учні повинні вміти використовувати активне слухання, ефективно спілкуватися; розуміти особливості групи і колективу, їх структуру, попереджувати негативні явища у групі; визначати власні якості лідера;  протистояти негативному впливу груп і окремих людей; аналізувати конфлікти, управляти ними, обирати ефективні стратегії поведінки у конфлікті, спілкуватися з конфліктними особистостями.

 

Розділ 4. Я і моє майбутнє

Мета та мотиви діяльності. Cтруктура діяльності. Потреби. Цілі діяльності людини. Мотиви. Основні види діяльності: гра, навчання та праця. Ігрова діяльність. Гемблінг. Навчальна діяльність. Освіта впродовж життя. Самоосвіта. Праця. Різноманітність видів людської праці (фізична та розумова).

Профорієнтація. Класифікація професій: «Людина – природа», «Людина – техніка», «Людина – людина», «Людина – знакові системи», «Людина – художній образ». Групи професій за умовами праці (праця в умовах звичайного (побутового) мікроклімату, праця з перебуванням на відкритому повітрі,праця у незвичних умовах, праця з підвищеною моральною відповідальністю. Групи професій відповідно до засобів праці (з використанням ручної праці, з використанням машин, з ручним керуванням, використанням напівавтоматів, автоматів, автоматичних ліній, комп’ютерних комплексів, з використанням функціональних засобів, знарядь праці). Класи професій залежно від мети праці (гностичні, перетворюючі, дослідницькі). Схема оптимального вибору професії: фактори «Хочу», «Можу», «Треба». Типові помилки при виборі професії.

Основи добрих взаємин у шлюбі. Стать. Дружба. Кохання. Самотність. Сімейна азбука. Шлюб у сімейному праві та законодавстві. Інтимність. Взаємини між чоловіком та жінкою. Відповідальна поведінка. Основні потреби в шлюбі. Сімейні ролі. Секрети сімейного щастя.

Життєвий шлях людини. Психологічний вік. Психологічний час. Вікова періодизація. Психологічні особливості підліткового та юнацького віку. Життєві кризи. Проектування власної життєвої траєкторії.

Очікувані результати: учні повинні знати структуру діяльності, класифікацію професій; поняття «стать», «дружба», «кохання», «самотність»; особливості шлюбу у сімейному праві та законодавстві; психологічний вік; психологічний час; вікову періодизацію; психологічні особливості підліткового та  юнацького віку; життєві кризи особистості.

Учні повинні вміти визначати потреби, цілі, мотиви, діяльності людини; прагнути до освіти впродовж життя; протистояти гемблінгу; використовувати схему оптимального вибору професії відповідно до факторів «Хочу», «Можу», «Треба», враховуючи типові помилки при виборі професії; проектувати власну життєву траєкторію.

Педагог на уроках психології має створити атмосферу безпеки, довіри, виконуючи роль фасилітатора. Фасилітація (від англійського facilitate – допомагати, полегшувати) – спосіб здійснення навчання, при якому учитель займає позицію помічника і допомагає учневі самостійно знаходити відповіді на питання та/або опановувати новими навичками. Фасилітатором називають викладача, вчителя, тренера, основне завдання якого полягає в стимулюванні та направленні процесу самостійного пошуку інформації й спільної діяльності учнів.

На уроках психології рекомендуємо використовувати різні типи навчальних занять: теоретичні, творчі, практичні, дискусійні. Теоретичні проводяться у формі уроку, екскурсії, семінару; творчі – у форматі тренінгу; практичні – у формі лабораторних робіт; дискусійні – у формі обговорення. На заняттях використовуються також діагностичні методи, зокрема: діагностика засвоєння знань та діагностика розвитку особистості. Програмою передбачені домашні завдання і самостійна робота учнів: тематичні самозвіти, творчі завдання, аналіз проблемної ситуації, карта спостереження тощо.

З метою методичного забезпечення викладання предмета «Психологія» розроблено І і ІІ частини електронного навчально-методичного комплексу «Психологія» (ЕНМК), в яких уміщено багаторівневий навчальний посібник,  методичні матеріали (презентації, відеоролики, фільми, діагностичні методики тощо), глосарій, перелік використаної та додаткової літератури.

Для учнів розроблено робочі зошити (10, 11 клас), в яких уміщено практичні завдання, схеми, малюнки, притчі, історії для роздумів, крилаті вислови тощо.

Програма пройшла апробацію у таких навчальних закладах Київської області:  НВК «Бориспільська багатопрофільна гімназія «Перспектива», Броварська спеціалізована ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7, Переяслав-Хмельницька ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7, Ставищенський НВК № 1.

Результатом вивчення програми є набуті психологічні знання (поняття, факти, ідеї, закони науки психології, способи діяльності), психологічні вміння (чим для самого учня стають знання, отримані в процесі вивчення психології), навички (мислити і діяти відповідно до вимог психологічної культури), досвід творчої діяльності, формування емоційно-ціннісного ставлення до життя вцілому. Ефективність навчання визначається позитивною особистісною динамікою, яка проявляється у здібностях учнів правильно оцінювати свої переваги та недоліки і відповідно до отриманих знань приймати оптимальні рішення, вмінням передбачувати результати власної поведінки, сформованою потребою у самопізнанні, розвитком критичного мислення, емпатії, терпимості, соціальної відповідальності.

Учні повинні вміти самовизначатися (брати на себе відповідальність за поведінку, вчинки, слова тощо); вирішувати проблеми (вміти вибирати і використовувати конструктивні способи взаємодії з іншими людьми); бути впевненими у своїх можливостях та мати адекватну самооцінку; бути толерантними, емоційно стійкими, доброзичливо ставитися до життя.

Засвоєння психологічних знань сприяє розвитку особистості учнів, а саме:

• розвитку почуття власної гідності;
• зниженню рівня агресивності;
• підвищенню рівня рефлексії і самопізнання;
• зростанню пізнавальної активності та інтересу;
• розвитку емпатії;
• гуманізації системи стосунків з соціумом і самим собою;
• зростанню рівня розуміння та прийняття інших людей;
• формуванню вміння прогнозувати й планувати своє життя на перспективу;
• особистісному зростанню;
• розвитку креативності.

  Тематичний розподіл годин

  факультативного курсу «Психологія»

  (10-11 класи)

  № теми	Назва теми	Кількість годин
  	10 клас
  	Розділ 1.  Подорож у світ психології
  1.	Наука про душу: від минулого до сьогодення	2
  2.	Загадкові явища психіки	3
  	Розділ 2. Я – особливий
  3.	Людина, індивід, особистість	2
  4.	Мої індивідуально-психологічні особливості	3
  5.	Мої можливості	3
  6.	Моя пізнавальна сфера	10
  7.	Моя емоційно-вольова сфера	6
  8.	Люди з особливими освітніми потребами	2
  9.	Джерела моєї активності	3
  10.	Підсумкове заняття	1
  	Всього	35
  	11 клас
  	Розділ 3. Я у групі
  9.	Я спілкуюся	4
  10.	Групи і колективи	5
  11.	Психологія конфлікту	5
  	Розділ 4. Я і моє майбутнє
  12.	Моя діяльність	6
  13.	Основи добрих взаємин у сім’ї	5
  14.	Мій життєвий шлях	8
  15.	Підсумкове заняття	2
  	Всього	35

  Навчально-тематичний план

  «Психологія»

  10 клас