СЕВЕРИНЧУК Л. А.,
аспірант Інституту проблем виховання
НАПН України, начальник служби у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації
Важливою складовою соціалізації молоді є підготовка її до майбутнього сімейного життя. Ідеал сім’ї, норми взаємин в родині закладаються в дітей змалечку, в першу чергу, їх батьками. Спочатку це відбувається переважно несвідомо, шляхом наслідування дитиною реакцій, поведінки, вчинків найближчих оточуючих – матері та батька, чи інших людей, які її виховують. В подальшому житті дитина розширює свої уявлення про родинні взаємини, спостерігаючи комунікації в інших сім`ях (наприклад, в сім`ях своїх друзів, однолітків чи родичів), читаючи відповідні друковані видання (книги, журнали, газети), переглядаючи кінофільми та телепрограми, користуючись Інтернет-ресурсами тощо. Родинному вихованню все більше приділяється уваги і в освітньому середовищі, зокрема в загальноосвітній школі. Хоча окремий предмет, на кшталт «Етики і психології сімейного життя», у навчально-виховній програмі до цих пір відсутній. Слід зазначити, що освітні заклади мають великий потенціал в напрямку родинного виховання підростаючого покоління. Враховуючи вікові і психологічні особливості юнацького віку, саме для старшокласників загальноосвітньої школи найбільш актуальною є підготовка до створення шлюбу та сім`ї, формування в рамках навчально-виховного процесу школи культури родинних взаємин.
Під культурою родинних взаємин розуміємо норми, правила міжособистісної взаємодії між членами сім`ї. Рівень культури будь-яких комунікацій, включаючи родинні, залежить від внутрішньої культури тих, хто взаємодіє, тобто від їх рівня культури бажань, емоцій, культури мислення та почуттів [1, 19]. Тому формування культури родинних взаємин старшокласників нерозривно пов`язане з особистісним самопізнанням. Самопізнавальна діяльність учня включає пізнання свого внутрішнього потенціалу, усвідомлення особистої відповідальності за свою сім`ю (взаємини в батьківській родині та у власній сім`ї в майбутньому) та формування у собі якостей, необхідних для створення родинних комунікацій, наповнених миролюбністю, правдивістю, вдячністю, терпінням, які складають духовну основу сімейного благополуччя – любов.
Ідеї самовиховання проходять червоною ниткою у працях видатних педагогів: К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського. Основи самопізнавальної діяльності суб`єктів педагогічної діяльності викладені в педагогічних працях сучасних науковців: М. Євтуха, Т. Черкашиної та інших.
Здійснюючи системну самопізнавальну діяльність, старшокласник свідомо формує себе як особистість, як сім`янина. Це обумовлює необхідність впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи самопізнавальних методик, застосування яких сприятиме підвищенню ефективності родинного виховання. Таким чином, однією з педагогічних умов формування культури родинних взаємин старшокласників загальноосвітньої школи на засадах самопізнання є забезпечення відповідного навчально-методичного супроводу. Найбільш доцільними формами роботи зі старшокласниками у вказаному напрямку є: бесіди, дискусії, круглі столи, конференції, ігри, тренінги, презентації, робота в групах, самостійна робота. Застосування таких методів роботи, як аналіз життєвих ситуацій, аналіз літературних творів на самопізнавальну тематику, самоспостереження, самодіагностика, самоаналіз, самооцінка, самоконтроль, сприятиме мотивації учнів до самопізнання, поглиблення знань про родинні взаємини, реалізації внутрішнього потенціалу, формуванню поведінки у батьківській сім`ї, а з часом і у власній, відповідно до норм культури родинних взаємин.
Ефективність процесу формування культури родинних взаємин учнів в умовах загальноосвітньої школи залежить, насамперед, від готовності педагогів до цієї діяльності. Тому другою педагогічною умовою формування культури родинних взаємин старшокласників є вдосконалення науково-методичної підготовки педагогів (проведення семінарів, розроблення програм, підручників, посібників тощо, які включають самопізнавальні методики).
Не викликає сумнівів, що найбільший виховний вплив на дитину мають не настанови чи повчання, якими б правильними вони не були, а особистий приклад, в першу чергу, її батьків. Видатний педагог А. Макаренко підкреслює необхідність самовиховання батьків: «Батьківська вимога до себе, батьківська повага до своєї сім`ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком – ось перший і найголовніший метод виховання!» [2, 148]. Саме в сім`ї закладається модель родинних взаємин, яку, з великою імовірністю, діти ретранслюють у власній сім`ї в майбутньому. Це обумовлює важливість пошуку ефективних форм роботи з батьками учнів: педагогічний всеобуч, батьківський клуб, популяризація кращого сімейного досвіду, спільні творчі справи тощо. Оволодіння батьками учнів методиками самопізнання забезпечить їх особистісний розвиток, що позитивно вплине на взаємини в родині. Таким чином, третьою педагогічною умовою формування культури родинних взаємин учнів є впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи заходів з підвищення культури родинних взаємин батьків на засадах самопізнання.
Отже, до комплексу педагогічних умов формування культури родинних взаємин старшокласників загальноосвітньої школи на засадах самопізнання віднесено:
-забезпечення навчально-методичного супроводу формування культури родинних взаємин старшокласників загальноосвітньої школи на засадах самопізнання;
-удосконалення науково-методичної підготовки педагогів до формування культури родинних взаємин старшокласників загальноосвітньої школи;
-впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи заходів з підвищення культури родинних взаємин батьків старшокласників на засадах самопізнання.
Впровадження вказаних педагогічних умов у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл сприятиме формуванню свідомого і відповідального ставлення учнів до створення сім`ї та народження дітей, забезпечить поглиблення їх знань про шлюб та сім`ю, і що найважливіше, формування в учнів вмінь застосовувати здобуті знання під час комунікацій у батьківській, а надалі і у власній родині відповідно до норм культури родинних взаємин.
1. Євтух М. Б. Культура взаємин / М. Б. Євтух, Т. В. Черкашина : підручник. – 3-тє вид., переробл. і доп. – Черкаси : видавець Чабаненко Ю. А., 2012. – 340 с.
2. Макаренко А. С. С любовью и тревогой : сборник / сост., вступ. ст., прим. А. К. Романовского, А. Т. Губко. – К. : УСХА, 1989. – 368 с.
Матеріали третьої всеукраїнської науково-практичної конференції
«Педагогічні традиції та інновації в сучасному освітньому просторі»
(Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара,
1 жовтня 2016 р., м. Дніпро)