- Творче мислення у вимірі категорій «добра у злі» та «зла у добрі»
Ключові слова:
Мислення – здатність людини розмірковувати, що являє собою процес відображення об’єктивної дійсності в уяві, судженнях, поняттях [1].
Ментальна культура як інтегративний продукт самопізнавальної діяльності відображає культуру пам’яті, бажань, емоцій, почуттів, думок; виражається культурою згоди, культурою незгоди і проявляється культурою дій учасників педагогічного партнерства у комунікативних ситуаціях освітнього середовища. Змістовими конструктами ментальної культури в залежності від рівня (низький, середній, високий) є ментальна працелюбність, ментальна самостійність, ментальна самодостатність [28].
Творчість – створення нових по задуму культурних, матеріальних цінностей [1].
Відносність категорій «добра» і «зла» зумовлена когнітивним сприйняттям змісту цих понять, що обґрунтовується, зокрема, законами причин і наслідків, свободи вибору, ієрархії, доцільності, сумірності, необхідності, дзеркального відображення, магнітного тяжіння, аналогії, усвідомлення яких відбувається у відповідності з рівнем сформованості внутрішньої культури розумно мислячого суб’єкта, його вміння керувати своїм індивідуальним ресурсом сил, підвищувати рівень ментальної культури, ціннісним ставлення до себе та інших.
Спираючись на усталені загальнолюдські цінності, розумно мислячий суб’єкт, який прагне досягнути певної висоти поривань, чистоти думок, якості дій визначає особисті граничні межі норми комунікативної культури. Верхня границя норми розглядається як потенційні можливості з розвитку позитивного, логічного, проектного мислення, зміцнення вольового, емоційного, ментального імунітету; нижня границя – як здатність убезпечити себе від вседозволеності та свавілля, спроможність до подолання себе, встояти перед спокусами [5].
Слова та справи як проекція рівня сформованості внутрішньої культури, засвідчують об’єктивне ставлення до категорій «добра» і «зла». Акцентуємо, що розумно мислячий суб’єкт, спрямований до свідомого самовдосконалення, трансформуючи свої негативні якості, творить «добро у злі», і, навпаки, досягнувши певної висоти ментальної культури, але надовго застиглий у самолюбуванні, робить «зло в добрі», понижуючи свій рівень духовно-моральних накопичень, а отже рівень культури зовнішніх комунікацій у будь-якому напрямку. Схема усвідомлення «добра у злі» та «зла у добрі» представлена на рисунку 2.
Надійними показниками самооцінки свідомих дій (слів, справ, вчинків) стосовно граничних меж комунікативної норми буде внутрішній спокій, стриманість, рівновага, самовладання у напружених контактах та ситуаціях. Почуття радості, як стан особливої мудрості, свідчитиме про доцільність обраного цілепокладання з розвитку ментальної культури, сумірність своїх знань та вмінь стосовно подальших творчих перспектив у вимірі ціннісного ставлення до себе, інших, довкілля тощо.
Рисунок 2. Схема усвідомлення «добра у злі» та «зла у добрі» [19].
Почуття незадоволення собою та невдоволення іншими (як потужних руйнівних внутрішніх сил) вказуватиме на неконтрольоване звуження граничних меж (у бік пониження) особистої комунікативної норми. Стан неспокою, сорому, докорів сумління зазначатиме численні порушення комунікативних законів, які розумно мислячий суб’єкт, зважаючи на прийняті ним граничні межи норми, вже неповинен і немає робити. Зазначимо, що такі протилежні чуттєві прояви слугуватимуть показниками рівня культури чи безкультур’я в комунікаціях повсякдення, визначатимуть рівень сформованості ментальної культури комунікаторів.
Отже, особистий досвід дій підсилений знаннями почуттів (інтуїцією) дає змогу зрозуміти логіку причинно-наслідкових зв’язків будь-якої комунікативної взаємодії, усвідомити міру «зла у добрі» та «добра у злі» у конкретній ситуації, події, контакті, що підлягають розгляду.
Цілеспрямована робота розумно мислячого суб’єкта з усвідомлення проявів «добра» і «зла» у повсякденні сприяє підвищенню рівня ціннісного ставлення до себе та інших, доцільному програмуванню та розбудові індивідуальної траєкторії розвитку творчого, позитивного, логічного, конструктивного мислення.
Підкреслимо, що якість творчого мислення залежить від рівня сформованості внутрішньої культури, позитивного наповнювання її структурно-змістових складників. Для прикладу, сформоване почуття міри в бажаннях сприяє розвитку уміння думати в форматі «вони і я» у відповідності до певної статусною категорією та масштабу реалізації особистих сил, як от, на рівні сім’ї, професійного колективу, соціально-однорідної групи, товариства, нації, народу, співдружності країн, світової спільноти. Уміння поставити інтереси інших перед особистими свідчить про готовність розумно мислячого суб’єкта до безкорисливого служіння справі, піклування про благо тих, з ким вступає у взаємодію, формування рис лідера певного масштабу.
Свідоме керування своїми бажаннями, здатність до обмеження чи відмови від шкідливих звичок сприяє зміцненню вольового імунітету. Уміння програвати, визнавати частину своєї провини в поразках, прощати кривдника, опонента, критика засвідчує появу самовладання у напружених комунікаціях, стійкість емоційного імунітету.
Синергізм сформованості позитивних якостей, зокрема миролюбності, терпіння, розуміння, правдивості, відкритості, щирості забезпечує перехід до якісно нового формату мислення «вони + я = ми», подальший розвиток чуттєвої сфери, сповнює її співчуттям, співстражданням, любов’ю до ближнього свого, як до самого себе.
Ціннісне ставлення до праці інших на рівні із собою, особиста відповідальність кожного за дотримання законів, норм, правил у здобутті спланованих результатів спільної справи, повага до творчих здобутків усіх, з ким, розумно мислячий суб’єкт вступає в ієрархічні взаємодії як член сім’ї, родини, колективу, соціуму сприяє підвищенню рівня комунікативної культури, зміцненню ментального імунітету, розкриттю нових можливостей з реалізації творчих прагнень, задумів, програмних завдань з усвідомлення об’єктивної реальності.
- Культура досягнення мети в форматі позитивного, логічного, конструктивного, творчого мислення
Ключові слова:
Міркування – 1. Висновок, ряд думок, висловлених у логічній послідовній формі. 2. Висловлювання, обговорення [1].
Міркувати – 1. Думати, дійти висновку. 2. Послідовно викладати свої судження (міркування) про що-небудь, вести бесіду [1].
Роздумувати – заглиблюватися подумки у що-небудь, передавати думками що-небудь [1].
Міркування за логікою усвідомлення «добра у злі» та «зла у добрі», ґрунтованих на знанні суспільних норм, комунікативних правил, духовно-моральних законів характеризується як значущий умовивід, орієнтований на врегулюванні життєдіяльності як окремого суб’єкта, так і соціокультурної спільноти в цілому. Послідовність логічно пов’язаних між собою думок, реалізована за планом дій, здебільшого має позитивні наслідки. У разі неочікуваних, зазвичай, негативних результатів ситуація потребує проведення ґрунтовного аналізу за відомою схемою: «Хто винен? Що робити? Коли починати? З чого починати? З ким починати?», що сприяє втіленню проекту, узгодженого з соціокультурним запитом та здійсненню подальших свідомих дій з подолання виявлених на цьому етапі труднощів і перешкод.
На приклад, роздуми про причини особистих втрат (матеріальних, фізичних, психічних, ментальних, часових тощо), поразок, невдач, пошуки своєї провини в тому, що сталося та здатність до вибачення іншої сторони комунікативного контакту є ефективними засобами виходу із будь-якої напруженої ситуації.
Успішному розв’язанню будь-якої проблеми, якою б складною вона не здавалася на перший погляд, сприятиме системний аналіз причин та наслідків ситуативних взаємодій, складання індивідуального плану заходів з зазначенням реальних термінів їх виконання, самостійність у реалізації поточних завдань. Зазначимо, що суттєве покращення очікуваного результату залежатиме, насамперед, від особистісно-професійних якостей комунікаторів-партнерів, задіяних у спільній праці, з урахуванням можливостей, здібностей та сил кожного при виконанні планових дій.
Роздуми про можливі наслідки, п’ять і більше старанно продуманих варіантів виходу із кризи, зможуть або попередити її виникнення, або змінити своє ставлення до того, що відбувається, зменшити ймовірне напруження особистих психічних і фізичних сил. Отже, здавалося б нездоланна проблема, внаслідок свідомого підходу з її вирішення, втрачає своє вихідне негативне загострення: страх поразки змінюється на рішуче подолання труднощів та перешкод на віру у вищу справедливість, набуття особистого ментально-чуттєвого досвіду невдач, неуспіхів, програшів та перемог.
Своєчасний і всебічний аналіз повсякденних ситуацій та особистої ролі у їх розв’язанні за дієвим напуттям «все у тобі» дозволяє дослідити будь-яку проблему, яка слугує предметом подальших роздумів у логіці загальноприйнятих духовно-моральних норм, надати їй статус вирішуваної власними силами, змінити себе, свій образ думок, прагнень та дій.
Здобутий наполегливою ментальною працею досвід з усвідомлення категорій «добра у злі» та «зла у добрі» у аналізованих явищах, подіях, ситуаціях відкриває нові можливості, глибину і нескінченність непізнаних досі феноменів внутрішнього світу розумно мислячого суб’єкта самопізнання.
Опановуючи технології досягнення мети з усвідомлення реалій оточуючого світу, законів, норм, правил комунікацій суб’єкт самопізнання зазнає характерних внутрішніх трансформацій. Особливість індивідуальних перетворень зумовлюється, на сам перед, здатністю до подолання себе, зокрема, таких негативних проявів у собі як сумніви, страх, лінь, марнославство, а також поборення труднощів та перешкод з реалізації свідомо прийнятих завдань.
Ефективним інструментом у досягненні позитивних самозмін послуговує системний самоаналіз структурно-змістових складників емоційно-вольової та ментально-чуттєвої сфери за критеріальними рівневими показниками ступенево-поступального здолання сумніву у придбанні впевненості, страху у набутті рішучості, гордощів у формуванні скромності, страждання у збереженні активності, послідовному усвідомленні знань про себе (сприйняття себе таким, яким є насправді), ясного бачення себе (критичного ставлення до себе, без перебільшення і применшення особистісних досягнень), з’ясування причин виникнення стану незадоволеності собою (об’єктивність самооцінки) та забезпечення якісного переходу на новий рівень позитивних самозмін (осмислення нових задач у вимірі ціннісного ставлення до себе, інших, довкілля).
На кожному з зазначених етапів, внаслідок всебічного аналізу допущених помилок, невдач, поразок набувається неоцінений власний досвід різнорідних почуттів, формується вміння передбачати напружені ситуації та нестандартні комунікації з метою їх запобігання, що дає змогу створити доцільну за змістом, сумірну за власними силами, необхідну за часом виконання індивідуальну траєкторію подальшого розвитку творчого мислення.
Небезпечним, але передбачуваним «каменем спотикання» в підвищенні рівня ментальної культури, зокрема творчого мислення», як зазначалось вище, є наявність сумнівів, страху, марнославства, страждань. Підкреслимо, що неконтрольоване занурення у сумніви, перешкоджає суб’єкту самопізнання усвідомлювати поточну та віддалену мету, в таких умовах надзвичайно складно жити, діяти, тим більше, досягати. Характерними ознаками цього етапу є невизначеність і неврівноваженість, відсутність віри в свої сили, анормальна, неприродна недовіра до інших, незрозумілі спонукальні мотиви, а отже, карана бездіяльність. Інструментом трансформування сумнівів послуговує цілеспрямована рішучість, і навіть, якщо внаслідок прийнятого рішення, результат не відповідатиме очікуваному (виявиться некоректним, негативним, хибним), така ментальна дія на цей час вважається доцільною і корисною. Ретельний системний самоаналіз причинно-наслідкового зв’язку з подолання сумнівів в конкретній ситуації сприятиме опануванню технологій самостійного прийняття рішення та особистої відповідальності за вчинені дії, тобто, набуттю нових знань про себе та свої можливості. Асимільований негативний досвід слугуватиме неоціненим застереженням щодо реплікації небезпечних помилок при виникненні подібних ситуацій в подальшому.
Трансформування сумнівів забезпечує суб’єкту самопізнання поступовий перехід до етапу подолання страху (перехід паралізуючого страху до мобілізуючого), зокрема спричиненого невиконаною чи недостатньо професійно виконаною ним справою, безвідповідальним ставленням до своїх слів, дій, думок. Генерований власними негативними (мстивими, засуджуючими, немирними) думками паралізуючий страх, робить його агресивним та недієздатним до корисних справ. Супутні страху прояви ревнощів, заздрощів, підозрілості як невід’ємні складники впертості та образливості, підсилюють стан настороженості, приводять до ілюзорного сприйняття навколишнього, порушення комунікативних норм і правил, неадекватних дій, образливих слів, необґрунтованих демагогічних висновків стосовно інших.
Очікування успіху в досягненні мети у стані самопрощення, самовиправдання, неповаги, засудження інших є передчасним та небезпечним. Дієвим засобом трансформування страху слугує всебічний самоаналіз, детальна ревізія своїх знань і умінь. Нові знання, адекватні розумінню ситуації, набутий досвід особистих подолань проявів страху, зокрема несміливості, сорому, стривоженості, підозрілості, занепокоєння, збентеженості сприятиме проходженню наступного етапу становлення власного характеру, зміцненню вольового та емоційного імунітету. Функціональне перетворення паралізуючого страху у мобілізуючий сприяє накопиченню рішучості, сміливості, хоробрості як ознак мужньої особистості, здатної на героїчні вчинки, одним з найскладнішим з яких є подолання самого себе, своїх негативних залежностей, нахилів, звичок.
Зазначимо, що розуміння сутності подвигу не потребує обов’язкового героїчного вчинку вселенського виміру, натомість складається із сумлінного виконання повсякденних обов’язків, маленьких перемог над своїми почуттями, думками, спонуками за промовистою настановою «Немає дрібниць у житті».
Однією з важливих умов у досягненні мети, здоланні перешкод з подальшого розвитку творчого позитивного мислення є сформованість почуття міри в бажаннях, емоціях, словах, думках та діях. Почуття міри як універсальний інструмент самокерування індивідуальним ресурсом сил спричинює посилення довіри у партнерських взаємодіях, поваги та ціннісного ставлення до своєї праці та інших, уміння програвати, перемагати з достоїнством та пробачати образника.
3 Трансформування думок як засіб набуття чеснот у вимірі позитивних самозмін
Ключові слова:
Свідомість – думка, почуття, зриме розуміння чого-небудь; здатність людини думати, розмірковувати і визначати своє ставлення до дійсності; стан людини при здоровому глузді і при пам’яті, здатність звітувати собі в своїх діях, почуттях [1].
Самосвідомість осмислення суб’єктом самого себе на відміну від інакшого – інших суб’єктів і світу взагалі; це усвідомлення людиною своєї взаємодії з об’єктивним світом і світом суб’єктивним (психікою), своїх життєво важливих потреб, думок, почуттів, мотивів, інстинктів, переживань, дій [1].
Трансформація, в перекладі з латинської, означає перехід в нову форму.
Чеснота – позитивна моральна риса в характері людини, доброчесність [1].
Соціокультурні запити сучасності потребують від розумно мислячого суб’єкта самопізнання певного образу мислення, якості думок, поступового, поетапного трансформування внутрішнього світу відповідно з вмотивованою готовністю до позитивних самозмін: від свідомості до поведінки, від самосвідомості до зміни світогляду, цілепокладання, віри як вищої цінності.
Цілеспрямоване пізнання себе, свого індивідуального ресурсу сил, активізує потенційні можливості з трансформування самосвідомості, набуття базових чеснот, підвищення рівня законослухняності, професіоналізму, гуманізму. Здатність усвідомлювати у самому собі та інших прояви «добра у злі» і «зла у добрі» засвідчує уміння використовувати закон дзеркального відображення у міжособистісних комунікаціях як засіб трансформування активізованих в собі негативних якостей в чесноти. Слугуючи дієвим засобом з об’єктивації самооцінки прихованих від себе думок, закон дзеркального відображення дає змогу скоректувати свої негативні спонуки, запобігти конфліктів в аналогічних обставинах у подальшому. Підкреслимо, що результативність самоаналізу думок, перебуває в залежності від ритму його проведення (один раз на тиждень, краще на день, цінніше кожного комунікативного контакту) та особистих якостей, як-от правдивості, відповідальності, рішучості, вдячності, скромності. Правдивість як ознака безстрашного, впевненого в своїх починаннях розумно мислячого суб’єкта забезпечує йому безконфліктне, мирне, рішуче просування до мети. Зазначимо, що примноження моральної риси правдивості є результатом постійної внутрішньої роботи з розпізнання та трансформування в собі лестощів, хитрощів, неправдивості відповідно у щиросердне розуміння дій комунікаторів, відкритий діалог, сповнений почуття гідності та терплячого ставлення до недоліків іншого. Показовий перехід самосвідомості з формату «борця за правду» у формат «правдолюба», нетерпимого до проявів в собі роздратування, брехні, марнославства свідчить про сформованість почуття відповідальності за власні думки, слова, дії в рамках норм, правил, законів сприяє подальшому підвищенню рівня законослухняності. Почуття відповідальність перед своєю совістю, як справедливого судді, сприяє формуванню рис гуманіста, спрямовує до збереження миру і порядку у собі та ціннісного ставлення до праці, довкілля, закону, набуття благородності, справедливості, честі, гідності у зовнішніх комунікаціях.
Трансформування самосвідомості у параметрах мислення «я і вони» до «вони і я» (від егоїстичного споживача матеріальних благ до безкорисливого віддавання іншим своїх знань, умінь, сил, часу тощо) стає можливим завдяки сформованості почуття вдячності як ознаки сумлінної особи. Наприклад, риси, притаманні егоїстичній особи, особливо такі як, зарозумілість, самовихваляння, самозакоханість, засвідчують втрату почуття міри в бажаннях, безмірне самозвеличення, самопрощення гріхів, помилок, і як наслідок, звинувачення інших у своїх невдачах та поразках. Натомість, суб’єкт, спрямований до самопізнання, внаслідок цілеспрямованого самоконтролю під впливом безкорисних прагнень зазнає суттєвих позитивних самозмін, набуває навичок з трансформування самозакоханості від своїх малозначущих досягнень в визнання здобутків інших, усвідомлення своєї провини у конфліктних комунікаціях, виправдання та прощення образника. Пильна, доброзичлива увага до інших сприяє розвитку турботливості, неупередженої причетності до спільних справ, завдяки чому міжособистісне спілкування стає радісним і необтяжливим для всіх сторін.
Накопичений, внаслідок цілеспрямованої трансформації ресурс чеснот сприяє якісному переходу самосвідомості на більш високий рівень, з прогнозованою висотою мислення «вони + я», масштабністю значущих завдань, самостійністю їх вирішення, персональною відповідальністю за наслідки реалізації спланованих дій. Підкреслимо, що системне, цілеспрямоване трансформування думок дає змогу з високою ймовірністю здійснитися позитивним самозмінам в частині розуму та волі, сформулювати доцільне та сумірне за індивідуальними силами цілепокладання, наповнити життєдіяльність універсальною ідеєю, здатною очистити розум, облагородити душу, зміцнити дух, спрямувати до подальших творчих досягнень.
Контрольні запитання і завдання
- Охарактеризуйте чинники з формування творчого мислення.
- Зазначте ознаки зміцнення вольового, емоційного, ментального імунітету у повсякденних комунікаціях.
- Самотестуання.
Тест. Визначте свій рівень культури спілкування з незнайомою (або знайомою) людиною, яка має власну думку, що різниться з вашою і співрозмовник не збирається її змінювати:
- Намагаюсь довести, що він зовсім не має рації.
- Намагаюсь довести, в чому саме він помиляється.
- Намагаюсь навести приклади, щоб довести його помилку.
- Намагаюсь навести аргументи своєї правоти.
- Слухаю його, не перебиваючи і не втручаючись в його монолог, думаючи, як допомогти йому побачити хибність його думок.
- Переводжу бесіду на іншу тему, менш гостру для обох.
- Слухаю уважно його монолог, щоб побачити істинну причину наших розбіжностей.
Якщо відповіді «так» припадають на (1-4) пункти, то ви ще не співрозмовник, так як не вмієте слухати, але любите поговорити так само, як і опонент.
Якщо відповіді «так» припадають на (5-6) пункти, запропоновані в тесті, то це означає лише початок шляху, де можна стати хорошим співрозмовником.
Якщо відповіді «так» припадають на 7-й пункт, то ви вже опановуєте мистецтво вести розмову.
Оцінивши себе, ще раз перевірте свою неправдивість (лестощі чи хитрість) із самим собою наодинці [18].
Тест. Визнач масштаб свого мислення:
- Думаю і роблю для себе самого;
- Думаю і роблю для членів своєї сім’ї;
- Думаю і роблю для жителів усього міста;
- Думаю і роблю для своєї країни;
- Думаю і роблю для співдружності братських країн;
- Думаю і роблю для блага Планети;
Збільшення масштабу мислення відбувається тоді, коли поперед себе зумієш побачити свою сім’ю, а після – своє місто з його бідами і незгодами тощо. Кожний наступний етап дає змогу думати і робити щось для інших. Така людина здатна дарувати радість, благополуччя і мир не тільки собі, але й іншим, залежно від рівня її свідомості [18].