У розділі «Цілитель» у книзі «Детектор лестощів» автор Емма Піньковська звертає увагу на те, що кожна людина може стати цілителем для самої себе. Але це є можливим для того, хто ритмічно займається самопізнанням, має позитивне мислення і стійке бажання бути здоровим.
Цілителем є людина, яка постійно розвиває вміння чути, розпізнавати сигнали від свого організму, вчасно реагувати на будь-яке нездужання, аналізувати природу походження недуги, здійснювати її профілактику.
Коли людина усвідомлено розпочинає удосконалення чеснот як у першій горизонталі п’ятого рівня таблиці «Леонардо» (автора Емми Піньковської), вона може розгубитися чи засмутитися (1, с. 413). Ступінь нерозвиненості ментального тіла людини визначається наступними основними емоційними станами: розчарування, муки совісті, самобичування, жаління себе, печаль, смуток, страждання.
Недотримання законів доцільності, сумірності, необхідності призводить до розчарування, втоми. Нездоров’я ментального і емоційного тіл неминуче призводить до змін у фізичному тілі. Якщо не відреагувати на цьому етапі, людина набуває шкідливу звичку, що спричиняє муки совісті від повторення помилок, і докори собі. В результаті – загострення нездоров’я, що переходить в хворобу. На наступному етапі звичка переходить в пристрасть, пристрасть в одержимість гріхом, і відповідно до саможаління, печалі, смутку і страждання. Це вже хронічна хвороба – душевна або тілесна.
Щоб бути успішним у подоланні цих станів, потрібно виробити навичку опиратися хворобі, не погоджуватися бути хворим.
Автор пропонує пройти тест для визначення ступеня сформованості позитивного мислення, проаналізувавши свої думки на етапі, коли тільки з’явилися перші симптоми захворювання.
1. Не знаю, що зі мною (навіть уявити не можу).
Чому не з’ясував причину? – Від гордовитості.
- Знаю, хто винний у моїй хворобі (уряд, гени, батьки, колеги, лікарі).
Що ти зробив, щоб покращити здоров’я? – Лінь.
- Знаю, що не вберіг себе сам (надірвався, втомився, промерз, з’їв щось некорисне).
Знаєш, але не виконуєш. – Надмірність у бажаннях чи їх недоцільність.
- Знаю, що надмірно емоційно реагував на ситуацію (злісно, грубо, зухвало). – Вчися стримувати емоції.
- Знаю, де і з ким у розмові не про те подумав (егоїстично, не «від добра», непримиренно). – Ти вчитель для себе, зміцнюєш навички самоконтролю.
- Знаю, що зі мною відбувається, і чим лікувати себе у такому випадку. – Цілитель для себе.
- Бачу ясно природу походження свого стану, тримаю ситуацію під контролем, і тому скоро відновлю свою активну фізичну та психічну форму (1, с. 415).
І тільки якщо думки за будь-якого нездоров’я бувають постійно як у пункті 7, як пояснює автор, можна починати допомагати порадами іншим нездоровим людям (1, с. 416).
Причиною багатьох хвороб у людини розумної є її власне невігластво, а також прояви немиролюбності у вчинках, неправдивості в словах, невдячності в думках.
Причиною хвороб у людини розумно душевної є неповноцінна відповідальність у справах, невідповідність у словах і нерішучість у думках.
Причиною багатьох хвороб у людини духовної, розумно мислячої є негуманні слова і невдячні думки про когось або про щось (1, с. 418).
Аналізуючи причини хвороб, зазначені автором, я дійшов висновку, що страждаю від невміння обирати головне. Багато обіцяю, але і не роблю вчасно.
У главі акцентується, що хронічна хвороба – це, по-перше, небажання бути здоровим, по-друге, недобрі думки, вживання нецензурних слів, недружні вчинки. Лікування буде успішним у тому випадку, якщо взяти на себе відповідальність за своє нездоров’я і твердо вирішити бути здоровим (1, с. 419).
Нездужання – це перший симптом, підказка організму людини, що порушилася рівновага в організмі. Потрібно це взяти до уваги, згадати, які були події напередодні, проаналізувати та трансформувати свої неповноцінні якості, що проявилися. Однак ми часто вперто ігноруємо сигнали у вигляді зміни настрою, самопочуття, тому що хочемо слідувати своїм уподобанням, наприклад, більше працювати, пізно лягати спати, лаятися, конфліктувати, не дбати про себе, і вперто експлуатувати резерви свого здоров’я. Шляхи виходу з такого стану: спочатку спробувати менше шкодити собі, а потім знайти спосіб відновити свій баланс у фізичному, емоційному, ментальному тілі.
Читаючи главу «Цілитель» Емми Піньковської «Детектор лестощів», зробив такі висновки:
– осмислення своєї мети та ролі в житті, а далі досягнення цієї мети відкривають можливості бути здоровим, а отже, бути собі цілителем;
– здоров’я мені необхідно не для того, щоб уникнути страждань, знайти у комусь розраду, не потребувати допомоги, а для того, щоб рухатися до мети і виконати свої зобов’язання;
– профілактикою хвороб у суспільстві розумно мислячих людей є системне заняття самопізнанням і самовдосконаленням.
Література
- Пиньковская Э. А. Серия книг «Спаси и сохрани». Том 3. «Детектор лести». Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2013. 436 с. + 3 таблицы.