Історія демократії

Наталія Муляр

У главі «Історія демократії» з книги «Детектор лестощів» автор Емма Піньковська наголошує на подвійному тлумаченні поняття «демократія», та існуванні подвійних стандартів у словах та діях нинішніх можновладців.

Поняття «демократія» зародилося у Стародавній Греції і походить від слів: демос – народ, кратос – влада. Законодавством затверджено, що народ – єдине легітимне джерело влади. Під демократією («народ» плюс «влада») розуміють політичну систему, в основі якої лежить метод колективного прийняття рішень з рівним впливом учасників на результат процесу.

Однак «демосом» у стародавній Греції називали лише вільне населення, що володіло всіма цивільними і політичними правами. Безправна більшість підпорядковувалася меншості, яка мала права. Так само відбувається насправді і зараз. Різні політичні партії обіцяють, що, коли прийдуть до влади, відстоюватимуть інтереси народу. Але вони діють, як Сирени, заманюючи народ (електорат) у свої солодкі сіті. І не сукупна кількість голосів виборців усіх верств населення приймає важливі рішення, а олігархи, які говорять, що служать народу і є представниками народної влади, а насправді, лобіюють лише свої приватні інтереси (у форматі «я, мені, моє»). А народ живе за визначеними ними законами, які часто суперечать його інтересам.

Позитивні зміни у житті соціуму можливі, якщо до влади прийдуть гідні особистості. Форма правління, в основу якої покладені принципи індивідуальних заслуг особистості, коли до влади обираються ерудовані, високоморальні, законослухняні професіонали, називається меритократією. Такі лідери мислять і діють у форматі «вони, їм, їх», та мають свідомість на більш високих східцях правдивості, вдячності і відповідальності.

Саме таким високим вимогам, як зазначає автор, повинен відповідати лідер у суспільстві, який дійсно відстоюватиме інтереси народу. Генерація високоморальних, професійних лідерів можлива лише за умови стійкого інтересу у спільноті інтелігентних співгромадян до самопізнання та системного самовдосконалення. У зв’язку з цим надзвичайно актуальним є широке провадження просвітницької роботи щодо оволодіння методиками самодіагностики та самовдосконалення свого індивідуального ресурсу сил (пам’яті, бажань, емоцій, мислення), що сприятиме підвищенню рівня культури взаємин у суспільстві.

 

Література

  1. Пиньковская Э.А. Серия книг «Спаси и сохрани». Том 3. «Детектор лести». Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2013. 436 с. + 3 таблицы.