Культура спілкування

УЧНІ 7-Б КЛАСУ

ЧЕРКАСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ

ШКОЛИ №19

Культура спілкування

         Ми – група учнів 7-б класу Черкаської загальноосвітньої школи №19. В нашому класі проходять виховні години спілкування по книжках Е.А.Піньковської  «Сказки феи Фасты», «Сказки Габриэллы», «Невигадані історії», «Молодша школа», «Трудные рассказы». Ми знайомимося з правилами моралі, культури, духовності, бачимо необхідність у власному духовному розвитку і розуміємо, що можна створювати краще майбутнє, працюючи над проблемами самопізнання і самовдосконалення.(Цитуємо класного керівника.)

          Ми дізнаємось про закони Любові, Співчуття, Милосердя, Прощення. Якби всі люди знали ці закони і виконували їх, то світ став би добрим, чистим, справедливим.

 Адже закони природи, державні закони, правила поведінки в суспільстві всі знають, їх навіть на уроках вивчають. Чому ж бачимо стільки несправедливості, агресії, непорозумінь?

         Ми, спілкуючись один з одним на уроках, на перервах, вдома, дуже часто сперечаємось,ображаємо інших, ображаємось самі. І не звертали на це увагу, доки не почали спостерігати за своїми власними вчинками, словами, думками  разом з героями книжок Е.А. Піньковської.

         Так ми дізналися, що людина сама створює для себе умови, в яких вона живе. Всім приємно, коли навколо чисто, гарно, коли поруч розумні, добрі, привітні люди. А самі ми навколо себе які умови створюємо? Як ми вміємо спілкуватись, як ображаємось, чи ображаємо інших?

         Найважчим було правдиво оцінити себе: свої вчинки, слова, емоції, навіть думки! Дуже нелегко визнати в собі негативні риси характеру, ще складніше почати роботу над їх зміненням. Це  цікаво – слухати, якою має бути культурна людина, а працювати  над собою – набагато важче! Не всі наші однокласники взялись за це.

         Тепер ми розуміємо, чому не всі люди виконують закони Любові, і навіть громадянські закони  – не завжди.

Як правило, люди засуджують інших, шукають винних серед сусідів, друзів, вчителів, батьків, лікарів,звинувачують владу, закон… А починати треба з себе.  Закон Любові – це закон добра, чистоти, світла. Очищати треба простір і навколо себе, і в собі : в поведінці, в словах, думках.

         Ми почали з того, що вчилися дивитись на людину через «промінь любові, в якому всі погані якості одразу зменшуються вдвічі, а добрі – примножуються». Дізналися про «закон дзеркала», по якому кожен бачить в іншому те, що він знає, тобто те, що є в нього самого (і добре, і погане). Ось так, в дзеркалі спілкування, ми вчимося бачити свої власні недоліки.

         Дуже важко визнати свою неправоту при суперечках, образах. Ми підтримуємо друзів словами : «Юпітер, ти сердишся? Значить, ти неправий!» Знаємо, що ображається людина тільки на правду про себе. Ми помітили, що коли визнаєш свої помилки і недоліки, то більш терпимо і миролюбно ставишся до оточуючих. Ми  вчимося поступатись в суперечках, допускати правоту іншого.

         І в класі у нас зараз більш дружні стосунки. Пам’ятаємо, як ще рік тому ми бігали весь час скаржитись на деяких дуже неспокійних однокласників, не вміли пробачати один одного, не бачили себе з «іншого боку». Тепер ми дізнались про моральні норми, намагаємося їх використовувати в спілкуванні, вчимося розпізнавати, де сам був неправий.

         Працюючи над собою, своїми недоліками і перемогами, ми почали розвивати в собі вміння  бути вдячними. Ми розглянули і обговорили питання : «В чому секрет мирного, щирого спілкування, якого зараз так не вистачає»? Що заважає людям створювати таку атмосферу? Секрет цього – в енергії любові, поваги. Цікавою і повчальною була бесіда – диспут «Причини власних досягнень й невдач». Ми з’ясували, що культурна людина не звинувачує інших у своїх поразках, а шукає свої недоліки.

         Дехто з наших друзів вважає, що він – найголовніший в усьому. Ми  вже розпізнаємо цю рису – гордівливість. Розумна й душевна людина знає, що в усіх наших особистих перемогах є допомога близьких, батьків, вчителів, яким треба віддавати пошану.

         Слухати, чути, слухатись – цьому ще треба вчитись нам всім, хто хоче стати культурною людиною.

         Із книг і власних роздумів ми робимо висновки, що «все в тобі самому». Все у нашому житті залежить від «власної культури бажань, від почуття міри, вміння правильно, грамотно організувати свою роботу, від самостійності і відповідальності».

         Разом із класним керівником ми прикладаємо зусилля , працюємо над собою. Ми впевнені, що шлях самовдосконалення, який ми обрали, принесе найкращу користь у створенні умов, за яких наша країна забезпечить собі гідне місце у цивілізованому світі.